Державний механізм підтримки цивільних полонених: що не так з ним та як це вплине на репарації від РФ в майбутньому

5 травня в Києві Східноукраїнський центр громадських ініціатив спільно із Ceasefire Center for Civilian Rights презентували звіт «Від соціального захисту до репарацій для України: повчальний досвід на основі справ цивільних осіб, позбавлених особистої свободи в умовах збройної агресії Росії».

Дослідження здійснено на матеріалі понад 500 інтерв’ю з постраждалими, результатах фокус-груп, аналізі українського законодавства та юридичної практики спроб постраждалих отримати допомогу від держави. Перша частина звіту сфокусована на аналізі вже існуючих механізмів допомоги цивільним особам, які пережили полон. Друга  висвітлює бачення людей, котрі пережили ці поневіряння, щодо  низки важливих питань, зокрема різних форм репарацій.

На заході були присутні представники українських та міжнародних НУО, асоціації постраждалих, представників органів державної влади. 

“Ми виступаємо за те, щоб виплачувати ці кошти з міжнародних фондів. Вже презентували цей звіт на Раді ООН з прав людини і  будемо відстоювати ідею таких виплат перед урядами інших держав”, – зазначила Мей Томсон, експертка з роботи з репараціями Ceasefire Center for Civilian Rights

Голова СЦГІ Володимир Щербаченко наголосив, що важливо завчасно налагодити механізми підтримки постраждалим від війни.

“Державна допомога потрібна громадянам для відновлення справедливості.  Зараз, поки людина може нею скористатись, а не після її смерті”. На його думку, теперішня ситуація є ганебною: держава залишає без підтримки багатьох своїх громадян (як цивільних, так і військових), які були позбавлені свободи через їх чітку громадянську позиції і дії на захист України. Така політика неприпустима”, – зазначив він.

За словами організаторів презентації, у процесі дослідження було також виявило низку  проблем в роботі Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії РФ проти України, яка діє при Мінрозвитку. Саме на основі рішень цієї Комісії держава приймає рішення надавати чи не надавати фінансову підтримку українським громадянам, яких позбавила свободи країна-агресор. 

Юристка СЦГІ Юлія Чистякова зазначили, що насамперед проблемою є те, що законодавство, яке регулює статус постраждалих, приймалося ще до початку повномасштабного вторгнення, і наразі не відповідає новим реаліям. Також проблемним моментом є закритість роботи Комісії – багато скарг на те, що вона не надає мотивованих рішень про відмову та не описує, як звільнені з полону українці та українки можуть виправити ситуацію після відмови у задоволенні їхніх звернень. 

Процес, пов’язаний зі збором документів і підтвердженням прав, є забюрократизованим, складним та емоційно-виснажливим для людей, які щойно повернулися на свободу. Іншим важливим аспектом є недостатнє інформування – колишні полонені самостійно мають вишукувати інформацію про те, як може допомоги їм держава. Серед учасників події були присутні постраждалі, котрі поділилися своїм досвідом взаємодії з Комісією.

“Для мене принципово, щоб цей факт підтвердження позбавлення волі був підтверджений документально”, – розповів журналіст з Луганська Олександр Білокобильський, який про причину відмови у допомозі дізнався лише через суд.

Художник з Донецька Сергій Захаров зазначив, що при підготовці документів отримав відмову, аналогічну до наведених у звіті прикладах,  що наводить його на думку, що справи не розглядаються детально.

Колишній член Комісії, голова «Об’єднання родичів політв’язнів Кремля» Ігор Котелянець окреслив проблеми в роботі комісії зсередини: це і велика кількість заяв, з якими не ознайомлюються; і незмінність членів Комісії і відсутність прозорої процедури відбору до неї.

“Наше завдання як суспільства воюючої країни зібрати повну інформацію про понесені збитки, про завдану шкоду РФ і виставити рахунок наприкінці або при паузі щодо цієї війни. Коли ми масово відмовляємо постраждалим у визнанні їх страждань, ми самі зменшуємо обсяг шкоди на компенсації по якому будемо потім претендувати в майбутньому”, – зазначив він.

У ході події було оголошено також про закон “Про правовий і соціальний захист осіб, постраждалих від сексуального насильства, пов’язаного із збройною агресією Російської Федерації проти України, та надання їм невідкладних проміжних репарацій”, зокрема стаття щодо презумпції правомірності дій та вимог заявника. Він був прийнятий Верховною Радою ще у листопаді минулого року, але набере чинності у червні 2025-го.

Також в інтерв’ю нашому виданню Володимир Щербаченко зазначив, що у дослідженні є кейси і постраждалих з Херсонщини.

“Ми задокументували десятки випадків незаконного позбавлення свободи та сексуального насильства проти наших цивільних співгромадян на тимчасово окупованій Херсонщині. Кількох постраждалих ми супроводжуємо в отриманні грошової допомоги від держави для колишніх полонених. Радий, що кілька наших підопічних вже отримати цю фінансову допомогу. Складне завдання, яке ще стоїть перед нами і постраждалими, – це допомога звільненим з полону у підтвердження їх досвіду участі в русі опору окупантам та в отриманні належного статусу”, – каже Щербаченко.

Підпишіться на нас в Telegram, щоб бути в курсі всіх новин